Вступ

«Треба так перебудувати навчально-виховний процес, щоб учні не були пасивними об’єктами його, щоб вони брали активну участь в ньому під керівництвом педагога».

Григорій Ващенко

Традиційно освіта розглядається як засвоєння учнями певної суми знань, умінь, навичок, зумовлених Державними стандартами та програмами з того чи іншого предмету. [1] Але ринок праці висуває сьогодні вимоги не стільки до рівня теоретичних знань потенційного працівника, скільки до його рівня відповідальності, професійної компетентності і комунікабельності, які він може продемонструвати. Тому, щоб бути успішною людиною в сучасному світі, недостатньо володіти певною сумою знань у тій чи іншій галузі. Важливо, щоб дитина, яка закінчує школу і йде у доросле життя, не була пасивним об’єктом впливу, а могла самостійно знайти потрібну інформацію, обмінятися думками щодо певної проблеми з іншими людьми, брати участь у дискусії, знаходити аргументи і контраргументи, виконувати різноманітні ролі.

Вчені дослідники, вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тобто, необхідно навчити дитину критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтернативні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. [2] Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності.

Тема досвіду:

Використання інтерактивних технологій в початковій школі як засіб підвищення пізнавальної активності учнів.

Провідна ідея досвіду:

Інтерактивні методи навчання забезпечують перехід від традиційних освітніх технологій до нового типу навчання, спрямовані на формування в учнів певної системи інтелектуальних і практичних умінь, духовного світу особистості, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

Актуальність проблеми.

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Постійно зростаючі вимоги до змісту і організації навчання потребують провадження нових, передових, сучасних інноваційних технологій. Тема досвіду співзвучна проблемі реформування сучасної освіти: формування самостійної, ініціативної, вдумливої особистості через впровадження інтерактивних форм і методів навчання.

Інтерактивні методи навчання є найбільш цікавими і ефективними. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження. У зв'язку з цим найефективніші уроки, побудовані за традиційною методикою із застосуванням елементів інтерактивного навчання. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Мета: розвивати індивідуальні творчі особливості учнів; вчити мислити і користуватися різними джерелами інформації; самоудосконалювати особистість учня; формування активної життєвої позиції та зміцнення здоров’я дітей/

Завдання досвіду. Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

• з’ясувати суть компетентнісного підходу до навчання та особливості впровадження інтерактивних методів в початковій школі;
• проаналізувати та дібрати методи, форми і засоби навчання, використання яких дозволить формувати компетентну особистість;
• з’ясувати ефективність застосування інтерактивних педагогічних технологій щодо формування в учнів основних ключових компетентностей.

Наукова основа досвіду. Якщо звернутися до історії виникнення інтерактивного навчання, то його зародки можна знайти за стародавніх часів у Сократа, Платона, Конфуція. В основу групової роботи також покладено ідеї Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці про вільний розвиток особистості, систему групового навчання. Ю.К.Бабанський та М.М.Поташник в своїй концепції підкреслюють, що теоретичною основою впровадження інтерактивних методів навчання мусять бути системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів [3].

Методологічною основою розробки інтерактивних методів та технологій є наукові праці сучасних українських та зарубіжних педагогів: Ю.К.Бабанського, В. С. Біблера, І.А. Зязюна, М.В. Кларіна та ін. Теоретичні та практичні розробки належать А. Гіну, В. Гузєєву, Л.Пироженко та О. Пометун [4]. Дослідженню і впровадженню у навчально-виховний процес сучасних методик присвячено праці К.О. Баханова, О.Л. Глотова та ін.

Основна частина

Серед великої кількості традиційних і інноваційних педагогічних технологій мою увагу привернули інтерактивні технології навчання.

Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, навчання в режимі бесіди, діалогу, дії. Отже, у дослівному розумінні інтерактивним можна назвати метод, у якому той, хто навчається, є учасником. Він не виступає лише слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власне створюючи це явище [4].

З’ясувавши особливості використання інтерактивної педагогічної технології в початковій школі, почала активно впроваджувати цю методику в практику своєї роботи. Адже саме інтерактивні форми і методи дають можливість створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість в собі. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів роботи в школі, необхідно намагатися створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.

Інтерактивні методи орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, у якій учасники процесу взаємодії більш мобільні, відкриті й активні [6].

Для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів. Необхідно намагатися залучити до роботи всіх учнів, дбати про психологічну підготовку учнів, стимулювати їх до активної участі у роботі, надавати їм можливості для самоорганізації. Важливо також так організувати простір в навчальному кабінеті, щоб учні мали змогу легко пересуватися під час роботи малих груп. Під час уроку дуже важливо дотримуватися регламенту та процедури, проявляти терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх [7].

Засоби, методи, прийоми форми реалізації актуальних задач.

Як відомо, інтерактивний урок складається з п’яти етапів [8].

І. Мотивація.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Надання необхідної інформації.

ІV. Інтерактивна вправа.

V. Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку.

На етапі мотивації доцільно використовувати прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Наприклад, можна запропонувати учням вправу «Вилучи зайве» (Додаток 1).

На ІІ етапі інтерактивного уроку використовується вправа «Загадкові будиночки» (Додаток 2). На етапі надання необхідної інформації вдалим буде застосування вправи «Інтерв’ю за три кроки» (Додаток 3).

На уроці дитина повинна навчитися вільно висловлювати свої думки. Цьому сприяє інтерактивний метод «Мікрофон». Даний метод можна застосовувати на етапі актуалізації знань учнів, і, також, під час узагальнення навчального матеріалу (Додаток 4).

Для інтенсивної перевірки знань учнів використовується технологія «Мозкова атака», вправа «Карусель» (Додаток 5).

Інтерактивна вправа – центральна частина уроку, її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

Хороші результати в роботі з учнями дає поєднання парної та індивідуальної форм роботи. Роботу в парах можна використовувати під час виконання учнями вивчення вірша напам’ять, під час рольового читання, вивчення ними нового правила, або таблиці множення. При організації групової роботи необхідно пам’ятати, що особливо цінним в цій формі організації навчання є те, що учні мають можливість брати на себе ролі, а саме: експертів, співрозмовників, мислителів, партнерів, друзів тощо. Організоване таким чином навчання дає можливість учням вчитись доводити твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності, формувати свою особистість.

Інтерактивна частина має займати 50 -60 % часу на уроці.

На даному етапі використовуються різноманітні інтерактивні вправи, такі як «Читання з передбаченням (методична структура АУР «актуалізація –усвідомлення – рефлексія»), «Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур» (особливо ефективний при ознайомленні із текстом, для узагальнення матеріалу) (Додаток 6).

Особливу увагу приділяю рефлексії наприкінці інтерактивного уроку [9]. Для цього використовую такі вправи, як «Незакінчене речення», «Дерево успіху», «Сходинки успіху», «Потяг» (Додаток 7). Цей етап уроку надає можливість повернутися до очікуваних результатів навчання та перевірити, чи досягнуті вони.

Для розвитку мислення школярів застосовую на уроках проблемні завдання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності.

Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки. Головним об’єктом моєї уваги є творча особистість учня. Тому я в своїй роботі велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей школярів. На кожному уроці здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів.

Одним із способів розвитку пізнавальної активності учнів є використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання. У своїй практиці використовую комп’ютерні технології під час проведення нестандартних уроків (Додаток 8).

Працюючи над даною науково-методичною проблемою, я постійно здійснюю моніторинг рівня сформованості пізнавальної активності в моїх учнів. Для цього використовую такі методи, як: педагогічне спостереження; соціологічне опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування); тестування; створення педагогічних ситуацій; індивідуальне і групове самооцінювання; вивчення продуктів творчої діяльності учнів. В результаті цих дій було з’ясовано, наприклад, що, у моїх учнів покращилось вміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця (Додаток 9, діаграма 1).

В результаті проведеного анкетування було встановлено, що кількість учнів, здатних на конструктивне розв’язання конфліктів та досягнення консенсусу, збільшилось на 4 (Додаток 9, діаграма 2).

Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, які на Раді Європи були визначені як основні в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту [10].

Проект – це індивідуальна, частіше групова або колективна діяльність школярів, яка спрямована на створення певного унікального кінцевого продукту.

Проектну діяльність зі своїми учнями я веду ще з першого класу. Спочатку були невеличкі міні-проекти, такі як «Знайди літеру У». Поступово діти вчилися працювати в групах, знаходити інформацію. З’явилися такі проекти, як «Вирощування квасолі», «Вода», «Молоко та його родина» (Додаток 10). А наймасштабніший проект, над яким ми працювали у класі, став проект, присвячений Дню Захисника України, «Допоможемо воїнам АТО», кінцевим продуктом якого став відеофільм (електронний додаток).

В результаті використання інтерактивних методів для формування пізнавальної активності учні на уроках швидше сприймають новий матеріал, кожне завдання виконують із задоволенням, рівень навчання підвищився.

Але найголовніше – це те, що за час навчання у початковій школі вихованці стали особистостями, які вміють самостійно вчитися, вміють думати, виявляють зацікавленість навчанням, докладають вольових зусиль, добирають, знаходять потрібні знання, способи розв’язання задачі, уміють організовувати свою працю і працю у кооперуванні з іншими.

Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує пізнавальну активність дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює творчість.[11]

Найважливіше завдання початкової школи – навчити дітей учитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. В.О. Сухомлинський радив учителям початкових класів: « Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли, читаючи думати і думаючи читати» [12].

Інтерактивні вправи, завдання, ігри сприяють розвитку читацького інтересу молодших школярів. Зараз я навчаю учнів 3 класу. Протягом цього часу веду спостереження за читацькими навичками моїх учнів.

Наказом МОН України від 19.08.2016 №1009 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 №1222» визначено орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.

Поточна перевірка навички читання здійснюється в усній формі з урахуванням усіх показників (правильність, спосіб, розуміння, виразність, темп). Окремо темп читання із застосуванням кількісних показників учителем не перевіряється.

Оскільки даний наказ набрав чинності 19.08.2016 року, а мої учні на цей час закінчили 1 клас, то я показую моніторинг формування навички читання учнів з 1 класу по 3 клас ІІ півріччя. (Додаток 11)

Мета моніторингу:

- відстежувати динаміку розвитку читацьких умінь і навичок учнів протягом навчання у початкових класах.

- порівнювати тенденції змін у розвитку навички читання учнів на певних етапах.

- на підставі даних моніторингу здійснювати аналіз ефективності використання вчителем методів і прийомів навчання .

Перспективність досвіду вказує на можливість його творчого наслідування іншими педагогами. А для цього в рамках поширення мого досвіду провела два майстер-класи для вчителів району та вчителів ліцею (Додаток 12). Для усвідомлення своєї місії, як вчителя, своїх професійних цілей і якостей, на основі яких будую взаємини з колегами, адміністрацією та учнями створила свою «Я- концепція» (Додаток 13), за основу якої взяла книгу англійського вченого Роберта Бернса «Розвиток Я- концепцій у вихованні» [13]

Висновки

Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує пізнавальну активність, інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

Інтерактивні методи відкривають нові можливості для ефективної взаємодії учителя й учнів: учитель стає наставником саморозвитку учня, провідником в інформаційному просторі, а учень в свою чергу, перетворюючись на суб’єкта пізнавальної життєдіяльності протягом уроку, набуває особистісних компетентностей.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд), показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учнів, а й на його почуття, волю [14].

Уроки інтерактивного навчання надають моїм учням можливості для формування основних пізнавальних і громадянських умінь, а також навичок і зразків поведінки в суспільстві. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими учнями. Вони стимулюють розвиток когнітивних процесів, залучають до активної участі у процесі навчання, заохочують учнів працювати разом, висловлювати свої думки, виражати почуття та використовувати свій досвід, брати на себе відповідальність за навчання та розвивати вміння вчитися.

Кожен з методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів навчання не існує. Я, як педагог, самостійно приймаю рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, враховуючи особливості своїх учнів з метою максимальної ефективності процесу навчання.

Система моєї роботи над методичною проблемою «Використання інтерактивних технологій в початковій школі як засіб підвищення пізнавальної активності учнів» представлена у вигляді структурованої схеми (Додаток 14).

Науково-методичні джерела

1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Міністерство освіти і науки України: офіційний веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.mon.gov.ua/images/files/doshkilnacerednya/serednya/derzh-standart/derj_standart_ pochatk_new.doc
2. Митник О. Я. Підготовка майбутнього вчителя до формування культури мислення молодшого школяра: теорія і практика. Монографія / Олександр Якович Митник. – Тернопіль :Мандрівець, 2009. – 368 с.
3. Класифікація методів навчання за Ю.К.Бабанським. http://studopedia.org/5-92026.html
4. Пометун О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання: наук- методичний посібник / О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.
5. Гейхман Л.К. Обучение общению во взаимодействии: интерактивный подход / Л.К. Гейхман // Образование и наука. - 2002. - № 3. - С. 134-139.
6. Пометун О. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика / О. Пометун, Л. Пироженко. - К. : Наукова думка, 2002. - 136 с.
7. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.
8. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 -- №7.
9. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи //Тема. - 2004. -- № 3/4. - С. 229-232;
10. Анотація перспективного педагогічного досвіду. http://divovo.in.ua/anotaciya-perspektivnogo-pedagogichnogo-dosvidu.html#%D0%90%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%83___%D0%9D%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_(%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F)_%D0%92%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B8;
11. http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/33260/
12. Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві". https://mala.storinka.org/василь-сухомлинський-сто-порад-учителеві.html
13. Печатное слово. "Развитие я-концепции и воспитание..." http://psy.1september.ru/2002/12/psl_4/6.htm
14. Silberman M. Active Strategies. 101 Strategies to Teach Active Learning / Silberman M. - Boston, London etc., 1996. - P.2-3.