Дата народження	27.06.1985р.
Освіта	вища
Навчальний заклад	2004 рік – Лебединське педагогічне  училище, спеціальність «Початкове навчання»; 2008 рік – Сумський педагогічний університет ім. А.С.Макаренка, Спеціальність «Вчитель української мови та літератури та зарубіжної літератури»
Кваліфікація	спеціаліст вищої категорії
Місце роботи	Харківський ліцей №149

 

ЕСЕ

Я щоранку заходжу в клас

На дитячих обличчях - успіх.

Що я варта діти, без вас?

Ви - натхнення моє, мій успіх.

За плечима - минулі роки,

Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта без вас, малюки?

Я безмежно люблю вас, я з вами.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас,

Я - учитель, я вчити мушу!

             У кожної людини є своє покликання. Моє покликання – бути вчителем. Вчитель – це не щоденна рутинна робота, це прагнення дати якомога більше, не вимагаючи нічого натомість. Ще навчаючись у школі я знала, що буду вчителем і тому після 9 класу вступила до Лебединського педагогічного училища ім. А.С.Макаренка на спеціальність «Початкове навчання». Після закінчення училища у 2004 році одразу ж вступила до Сумського Державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка на заочну форму навчання і у 2008 році отримала повну вищу педагогічну освіту та здобула кваліфікацію вчителя української мови та літератури та зарубіжної літератури. Зараз я працюю вчителем початкових класів Харківського ліцею №149.

            Кожного дня, прокидаючись вранці, я згадую посмішки своїх учнів 2-Б класу, їх зацікавлені оченята, і хочу якомога швидше почути їх голоси, подивитися в їхні очі. Бути вчителем в наш час – не завжди вдячна робота. І багато молоді залишають школу, і шукають «кращої» долі. Залишається  тільки той, хто відчуває душею дітей, їх прагнення, мріє допомогти їм у житті. Це дуже тернистий шлях, на якому зустрічається багато перешкод, труднощів. І тільки коли розумієш, що нічого не можна порівняти з успіхами своїх учнів, їх впевненість в собі, їх поваги та любові, ось тоді ти знайшов своє покликання. Значить ти вдома. Я свій дім знайшла і цей дім – школа.

          Учитель – важлива людина в житті кожного. Він працює з найціннішим – особистістю. І від того, який у дитини вчитель, залежить і те, як вона проведете свої кращі учнівські  роки. Тож вчитель не тільки вчить, він допомагає, скеровує, виховує, підказує, шукає… Така доля вчителя. Бути вчителем, значить не просто знати свій предмет, а бути обізнаним у різних сферах життя, бути відкритою, небайдужою, люблячою людиною. Кожна дитина — це маленький всесвіт, і, правильно дібравши ключик, можна виховати особистість. А найбільшою нагородою для вчителя є досягнення його учнів, їх життя, і відчуття того, що ти допоміг становленню ЛЮДИНИ. Це прекрасно, коли вчитель може бути порадником, провідником і володарем скарбниці знань.

          Вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе, і не уявляю як можна жити не бачачи ясних дитячих очей, лагідних усмішок, без радощі перших успіхів.  Це моє покликання.